Варвара та Олександра

Геніальні скрипальки

Олександра Хмара

11 років, Київ

Олександра грає на скрипці з 6 років. За свою кар’єру вона досягла високого рівня майстерності, засвідчивши це на багатьох концертах — як сольно, так і у якості солістки оркестру. З-під смичка її скрипки блискуче лунали «Пори року» Вівальді, «Прелюдія і аллегро» Крейслера, «Балетні сцени» Беріо.

Олександра грала у найкращих українських концертних залах. Її улюблені композитори — Моцарт та Бах, а музичний твір — концерт для скрипки з оркестром. Також дівчинка не виконавець, а й вдумливий слухач: обожнює відвідувати оперний театр.

Інше захоплення Олександри — бальні танці, якими вона займається з 5 років. Її скарбничка повна медалями зі змагань. Разом з партнером торік вона стала чемпіонами України в латиноамериканській програмі. Також Олександра — знавець української мови: дівчинка двічі перемагала на київських олімпіадах, а також тріумфувала на конкурсі читання віршів Тараса Шевченка — найкращого українського поета. Олександра добре малює і дуже любить свою молодшу сестру.

«Те, що я малюю фарбами на папері, я хочу передати скрипкою моїм слухачам. Я хочу, щоб люди почули, як я відчуваю світ».

«Найрадісніший момент — це коли після багатогодинних занять зі скрипкою ти виходиш на сцену».

Варвара Васильєва

12 років, Київ

Українська скрипалька Варвара — донька священика. Незважаючи на юний вік, звуки з-під її смичка, затамувавши подих, чули вдумливі слухачі з усієї Європи. Їй підкорилася бельгійська, німецька та французька сцени. Саме тому скрипалька разом з мамою майже завжди в дорозі до своїх слухачів.

Варвара грає на скрипці щодня — не менше п’яти годин. Улюблені композитори юної скрипальки — Бетховен, Рахманінов, Прокоф’єв. Обожнює симфонії та опери. Її заповітна мрія — зіграти у Паризькій та Сіднейській операх, а також у Карнегі-холлі у Нью-Йорку.

Але це не єдине захоплення дівчинки — вона вже пробує самостійно писати музику та чудово знається на живописі. Леонардо да Вінчі, Пабло Пікассо, Сальвадор Далі — їхні улюблені, з дитинства відомі твори Варвара у Парижі бачила особисто, подолавши тисячі кілометрів на шляху до прекрасного.

«Якби Париж був фільмом, йому б найбільше пасувала „Крейцерова соната“ Бетховена».

«Не можна грати ноти, потрібно грати музику».